– Всеукраїнський день пам’яті загиблих мотоциклістів.



Ця «традиція» започаткована на Україні.
В цей день по всіх містах, о 20:00 згадують тих кого з нами більше не має. Розпочалась ця «традиція» із трагедії, що сколихнула увесь байкерський світ. 16 вересня 2008 року у місті Сімферополь, мчавший на шаленній швидкості автомобіль «Бентлі», на смерть збив 25-річну мотоциклістку Анну Мішуткіну, у байкерському середовищі відому, як «Нікіта́» За кермом знаходився син, кримського екс-депутата, Йосифа Файнґольда. Судовий процес триває й досі.
Байкери всієї України підтримали ідею, зробити день похорону Ані, щорічним днем пам’яті загиблих мотоциклістів. 18-го вересня байкери організовують мотоколони центральними вулицями міст, з траурними стрічками, в 20-00 запалюють поминальний хрест зі свічок. Люди шикуються в коло і після реву моторів, в світлі фар, проводять хвилину в тиші , поминаючи всіх , хто загинув на дорогах .
У цей день, серед байкерів є негласне табу — не осуджувати, не обговорювати і не звинувачувати автомобілістів, в тому числі винуватців ДТП. Важливіше нагадувати всім про дотримання правил дорожнього руху, та поважне ставлення до усіх учасників руху. Мотоцикліст - такий же учасник дорожнього руху, тільки менш захищений.




Відразу попереджу, стаття не моя, недавно прочитав у соцмережі. Нажаль не пам'ятаю, автора.
Вразило те, що багатьом друзям, знайомим, боло би корисно ознайомитись та зробити висновки.

Я щиро хочу, щоб пройшла мода на мотоцикли! Я щиро хочу, щоб кожен, хто сів на мотоцикл, усвідомив всю серйозність можливих наслідків! І мені дуже шкода, що в сучасному суспільстві, все більше і більше людей, купують мотоцикл не для їзди, а для залучення уваги до своєї персони!
Зараз в мережі кожен паблік про мото, рясніє постами на кшталт: "Крути ручку, що є сил", "Не бійся смерті, бійся пустого життя" і подібних ідіотських закликів. Всі подібні пости - це плоди хворого мозку малолітніх дебілів-адмінів, які не те що б їздити, а писати не вміють без помилок, висераючи чергову "супер думку".
Я їжджу вже не один рік і за цей час, я втратив багато своїх друзів і близьких мені людей. Я бачив іншу сторону медалі мотожиття. Не блискучу хромом і новим пластиком мотоцикла, а залиту кров'ю і сльозами! Дуже хочеться, щоб кожен хто вибрав мотоцикл, як спосіб свого життя, думав і розумів, що цей вибір небезпечний.
Щоб давав звіт своїм діям і був гранично обережний!
На дорозі не потрібно доводити комусь, що ти крутий гонщик, що ти безстрашний, бо там цьому не місце! Ви не на гоночному треку, і ваша швидкість не дає результату в заліковій таблиці, а в разі чого, Вас госпіталізують , віддавши Вас в руки висококласних лікарів! Ви не на війні, щоб демонструючи свою безстрашність гинути.
Вибравши мото, як транспорт, ви вже проявили достатньо сміливості, нажаль грань між сміливістю і божевіллям практично стерта у багатьох мотоциклістів.
Я хочу щоб кожен мотоцикліст був сміливим, розумним і не піддавався спокусі своїх амбіцій. Забути про пафос інтернет-героїв і їздити заради душевної насолоди від процесу.
А якщо Ви відносите себе до безстрашним льотчикам камікадзе - застрахуйте хоча б своє життя, щоб вашим рідним не довелося жебракувати і збирати гроші на ваше лікування...

Удачі на дорогах, друзі!

16 + Декілька жахливих фото тим, кого не переконав. Будьте обачні та бережіть себе !